Чи можна мати демієлінізацію і не мати РС?

Процес демієлінізації може бути ознакою нервової недостатності при системному червоному вовчаку, хворобі Бехчета (ББ), синдромі Шегрена (СС), системній склеродермії (СС) або дуже рідко при інших системних аутоімунних захворюваннях.

Це залежить від типу та прогресування захворювання, індивідуальної реакції на лікування та уражених ділянок нервової системи. Деякі демієлінізуючі захворювання є дуже серйозними і можуть швидко прогресувати або бути потенційно летальними. Інші можуть виникнути як один епізод без довготривалих пошкоджень.

Воксельний аналіз усього мозку виявив глобальну модель вікової дегенерації. Значна демієлінізація відбулася переважно в білій речовині. Спостережувані вікові відмінності в мієлінізації були анатомічно специфічними.

Розсіяний склероз (РС) є найпоширенішим типом демієлінізуючої хвороби. Симптоми демієлінізації варіюються за тяжкістю та включають проблеми з м’язами та зором. Пошкодження нерва не можна відновити, тому рання діагностика та лікування важливі для лікування основного захворювання та симптомів.

Демієлінізуючі розлади центральної нервової системи (ЦНС), які вражають головний мозок і хребет, мають різноманітну етіологію і можуть бути розділені на первинні, такі як розсіяний склероз (MS) та інші ідіопатичні запально-демієлінізуючі захворювання (IIDD) і вторинні (наприклад, інфекційні, ішемічні, метаболічні або токсичні) …

Розсіяний склероз (РС) є найпоширенішим демієлінізуючим захворюванням центральної нервової системи. При цьому захворюванні імунна система атакує мієлінову оболонку або клітини, які її виробляють і підтримують. Напад викликає набряк, також відомий як запалення, і пошкодження мієлінової оболонки.