Чому Бог каже нам не красти?

Заповідь проти крадіжки розглядається як природний наслідок заповіді «люби свого ближнього, як самого себе». Заборона бажати заборонених речей також розглядається як моральний імператив для людини здійснювати контроль над думками свого розуму та бажаннями свого серця.

Це означає: «Не кради». Красти означає кинути виклик фундаментальній істині власності, і це означає відмовитися від вірного господарювання. Це означає, що красти означає глумитися над світом, яким його створив Бог. Тому не робіть цього. Не бери речі, які не твої.

І до всього цього Бог каже: «Не крастимеш.” Красти не тільки злочин, але й гріх. Ось що Біблія говорить про крадіжку: «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює, роблячи руками своїми добро, щоб мати що дати тому, хто потребує» (Ефесян 4:28).

Красти – гріх. Замість того щоб любити свого ближнього, як самого себе, злодій забирає майно свого ближнього. Скільки з нас хотіли б, щоб хтось забрав наше майно без нашого дозволу? Біблія вчить, що ми повинні чинити іншим так, як хочемо, щоб чинили нам (Матвія 7:12).

Коли ти крадеш, ти береш те, що тобі не належить, що є злочином. По-друге, крадіжка є формою нечесності. Коли ви крадете, ви порушуєте обіцянку поважати власність інших. По-третє, крадіжка може мати негативний вплив на жертву.

Натомість лише карається втратою—це згідно з Вихід 22:1 («Якщо хтось вкраде вола або вівцю, він повинен віддати п’ять волів за одного вола і чотири вівці за одну вівцю»). Тому крадіжка не є смертним гріхом.