Як дослідники мозку думають про пам'ять?

Мозок кипить від активності. Різні групи нейронів (нервових клітин), відповідальних за різні думки або сприйняття, дрейфують і виходять з ладу. Пам'ять – це реактивація певної групи нейронів, утворена в результаті постійних змін міцності зв'язків між нейронами.

Пам'ять сьогодні в психології визначається як здатність кодувати, зберігати та витягувати інформацію (Сквайр, 2009). Психологи встановили, що пам'ять включає три важливі категорії: сенсорну, короткочасну та довготривалу.

Сьогодні дослідники розуміють, що пам’ять якимось чином записана у великій кількості з’єднань — синапсів — між нейронами мозку.. Ці зв’язки можуть зміцнюватися за допомогою використання, процес, який, як вважають, кодує пам’ять.

Натомість учасники вивчають список предметів, а потім згадують цей список у тому порядку, у якому вони витягують елементи з пам’яті. У цих експериментах дані беруться з порядку згадування предметів і часу між відповідями. Ці дані використовуються для розробки моделей зберігання та пошуку пам’яті.

У мозку людини кожен нейрон утворює зв’язки або синапси приблизно з 1000 іншими нейронами. Доктор Мартін та її колеги використовували технологію візуалізації, щоб записати довготривалу пам'ять у процесі її формування. Про це свідчить їхня робота спогади зберігаються як зміни сили та кількості синапсів.

У світлі поточних досліджень у когнітивній науці дуже, дуже коротка відповідь на ці запитання полягає в тому, що пам’ять працює відповідно до «подвійного процесу», де більш несвідомі, більш рутинні процеси мислення (відомі як «Система 1») взаємодіють з більшою кількістю свідомі, більш засновані на проблемах процеси мислення (відомі як «Система 2»).