Чому Сталін напав на Польщу: причини та наслідки

Напад Сталіна на Польщу восени 1939 року є одним з найбільш важливих подій другої половини ХХ століття. Це була частина загальної стратегії радянського лідера по розширенню впливу і сфери влади СРСР в Центральній та Східній Європі.

Сталін був переконаний, що Польща була головною перепоною на шляху спроб радянського освоєння Німеччини та центральноєвропейських держав. Водночас, Сталін бачив Польщу як загрозу своїм владним позиціям в регіоні, оскільки польська держава була однією з найбільших противників комуністичного режиму і визнавала єдність Русі та України.

Сталін був переконаний, що контроль над територією Польщі допоможе йому у кількох аспектах: забезпечить безпеку меж СРСР, створить додаткові промислові та сировинні бази, збільшить владу і вплив у регіоні та на міжнародній арені.

Напад на Польщу мав значний вплив на політичну ситуацію в Європі та розпалив політичні та військові конфлікти, що призвели до початку Другої світової війни. Це також призвело до поділу Польщі між Німеччиною та СРСР, а пізніше до сформування української та білоруської совєтських республік. Наслідки цього нападу відчули не тільки польський народ, а й всю Європу, в форматуванні нового політичного ландшафту Європи, зміні геостратегічних та балансу сил.

Причини наростаючої напруги між Сталіним і Польщею

Напруга між Сталіним та Польщею наростала з кожним роком, а в своєму основі мала різноманітні причини. Одна з головних причин полягала в розбіжностях щодо кордонів та територіальних питань.

Угода між радянською Росією та Польщею, підписана у Версалі після Першої світової війни, визначила кордони між державами. Проте, у 1920 році був розпочатий Русько-польський війна, який закінчився перемогою Польщі. Це спричинило конфлікти та недовір’я між державами, оскільки радянський Союз не визнавав умови Версальського договору.

Ще одною причиною конфлікту було створення польської Української Народної Республіки, яка відповідла на оголошення Білоруською та Українською РСР в 1919 році. Сталін був задоволений існуванням польського уряду, який був союзником Леніна, але спроби розширити владу над національними меньшинствами на західній Україні та Білорусі суперечили радянським інтересам.

Крім того, Сталін переживав своєрідний параноя і страх перед загрозою з боку Західу. Він переконаний, що Польща може стати підступною ворожою силою й підтримувала протиглавний блок на кордоні з СРСР. Це сприяло подальшому наростанню напруженості між країнами.

Всі ці причини, а також інші ті незгодністі та економічні проблеми, призвели до наростання напруженості між Сталіним і Польщею, що відіграло важливу роль у подальшому нападі СРСР на Польщу.

Геополітичні і історичні фактори, що призвели до конфлікту

Початок Другої світової війни і злет нацистської Німеччини суттєво змінили геополітичну ситуацію в Європі. Сталін, лідер СРСР, бачив Польщу як загрозу для своїх планів про територіальні приростки та безпеку своєї країни.

Одним з ключових факторів, що призвели до конфлікту, були декілька історичних подій. На початку 20 століття Польща перебувала під розподілом Австро-Угорщини, Німеччини та Росії. Після закінчення Першої світової війни, Польща відновила свою незалежність, але її кордони були обговорювані на Паризькій конференції 1919-1920 років. Рішення конференції не задовольнило усі сторони, і це створило напруженість в регіоні

• Польща була побитою військовою інтервенцією радянської армії Польщі, яка була частиною Біло-Руської національної республіки, в 1920 році. Це призвело до підписання Ризького миру між республікою та Радянським Союзом. Однак, ця військова інтервенція залишила глибокий слід в уявленнях і політичних амбіціях Сталіна.
• У 1938 році укладено Мюнхенську угоду, яка призвела до розпаду Чехословаччини та анексії її територій сусідніми державами. Це створило прецедент для агресивних дій, таких як інвазія у Польщу.
• Польща також була зв’язана з Північною Атлантичною договірністю, відомою як Варшавський пакт, з Британією та Францією. Це створило страх у Сталіна з приводу того, що Польща може стати базою для антирадянських атак разом зі Заходом.

Геополітичні та історичні фактори, які призвели до конфлікту, включали зміну кордонів та амбіції Сталіна щодо територіальних приростків. Результауючий конфлікт мав серйозні наслідки для обох країн та всієї Європи, головним чином, рушійною силою другого конфлікту світової війни.

Ескалація суперечок та дипломатичні протиріччя

У 1939 році польсько-радянські відносини різко погіршилися через цілий ряд суперечок. Конфлікт почався з приводу преграджування радянськими громадянами кордону між обома державами. Сполучені з тим факти породили дипломатичні протиріччя та наркоманію Сталіна з певними запитами щодо Польщі.

• Одною з головних причин конфлікту стали колоніальні претензії Сталіна до польської території, зокрема до західної України та Білорусії. Сталін прагнув відновити Велике Князівство Литовське та завоювати контроль над Балтикою, що б поклали край його геополітичному ізоляціонізму.
• Також важливу роль у загостренні відносин між державами відіграла роль религійних меншин, які страждали в імперії Йосипа Сталіна. Польська держава допомагала їм і дарувала притулок, що ще більше подразнювало Кремль. Сталін відчував загрозу для свого режиму, яку він побачив у польських рилігійних меншинах.
• Культурна перевага Польщі в рамках західної України та Білорусії також була тригером для Сталіна. Він боявся, що польська культурна асиміляція може підірвати його панування, тому вирішив вжити активних дій.

У результаті, ці ряди суперечок та протиріч північні держави прийшли до висновку, що конфлікт не можна вирішити мирним шляхом, і Червона Армія в жовтні 1939 року здійснила неподекудною передову на Польщу. Це милітаристське вторгнення перетворилося на окупацію, яка мала серйозні наслідки для обох держав.